Blogger OA

Мар’яна (@g1rlmar) Я чомусь захотіла написати Вам про свою інавгурацію ковідного 2020 року і згадати усі свої почуття і емоції. Це так дивно писати це через майже 9 місяців. Я в шоці! Я вже майже закінчила перший курс. Мене переповнюють почуття! Мамо, я вже не школярка) Знаю, це так якось страшно хвилююче починати щось нове у новому місці із зовсім новими людьми! Коли навіть навіть батьки не були поруч. Коли я вже відчувала себе такою дорослою і відповідальною, і самотньою. Коли вже не могла попросити маму допомогти мені зробити зачіску в мій перший день в університеті. Коли хвилин 5 стояла напроти дзеркала в гуртожитській кімнаті і розглядала себе, одягнену в чудову сукню і гарненькі туфлі. Коли поспішала до арки, де збиралися першокурсники, бо боялась запізнитись і не знайти своїх. Коли шукала свою студкураторку серед натовпу таких самих фрешів, як і я. Коли одягала ту прекрасну велику мантію і брала в руки Біблію. Коли наважилась попросити своїх одногрупників, імен яких ще тоді достеменно не знала, помахати руками для мого короткого відео, яке стане для мене потім теплим спогадом. Коли стояла зі всіма першокурсниками і слухала промову неймовірно енергійного ректора Ігора Демидовича Пасічника. Коли йшла на стадіон робити групове фото. Коли дізналася, що я буду навчатися у групі Мв-11. Коли мені дали стрічку паперу, на якій було написано мій університетський е-mail. Коли моя знайома з гуртожитку попросила зробити їй фото, а потім ми потрапили до наукової бібліотеки. Коли я знімала відео і передавала усім рідним “привіт”. Коли я йшла віддавати свою мантію, але…

Мар’яна (@g1rlmar) Вважаю, що це все знають старші курси і, напевно, майже всі мої однокурсники. То чого ж навчив мене 1 рік навчання в НаУОА⁉️ НУМО ЧИТАТИ ? ТУТ ВСЬОГО ЛИШ 4 ПУНКТИ. 1. Витривалості. Не так вже й було легко висидіти пари, які тривають 1 год 20 хв. Адже я люблю рухатися, а тут треба сидіти майже вдвічі більше, ніж у школі. Та зараз я звикла. 2. Автономності, але поки що не незалежності ? Не скажу, що мені було спочатку важко жити одній в новому місті, але й не скажу, що легко. Коли стала студенткою, то зрозуміла: треба багато працювати, щоб реально щось мати. Часу на те, щоб переглянути якийсь фільм чи серіал, дуже мало. Катастрофічно! Або, може, це я не вмію розподіляти свій час. До автономності я ще додам, що завжди розраховувати на себе. Тому що в кожного є свої проблеми, тому ніхто не буде бігти мене виручати. 3. Завжди діяти ? ? ! Якщо щось не влаштовує у собі чи в людях поруч, треба вставати з ліжка, вимикати Instagram і на своєму прикладі показувати, що варто робити. Мріяти важливо, але без найменших дій мрії стають розчаруванням. Про це варто пам’ятати. Будьте спонтанними, живими й працьовитими! ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ? 4. Берегти себе і своє здоров’я (фізичне і психічне). Бо якщо не я, то точно ніхто нічого за мене не зробить. Адже дуже важливо бути здоровою. Якщо буде здоров’я, то все інше теж буде. Я це розумію, але інколи жертвую собою заради справ, які зараз всі разом дуже “навалюються”…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої вірні читачі! Як ви поживаєте? Чим займаєтеся? Що стосується мене, то я декілька днів тому дочитала цікаву та нову книгу Дарки Озерної «Ви це зможете!», яка була видана видавництвом «Yakaboo» у 2020 році. Ця книга надихнула мене завжди вести здоровий спосіб життя. Авторка гарно розповіла про складові ЗСЖ і навела багато влучних прикладів, які я ніколи не забуду. Мені дуже сподобався перший з 7 розділів під назвою «Крок 1. Вибір», де Дарка Озерна написала про мистецтво усвідомленого вибору. Я вважаю, що це дуже правильно почати книгу з таких важливих знань. Адже ми, люди, часто діємо за звичкою, не замислюючись при цьому про майбутні наслідки щоденних виборів. І нам потрібно бути усвідомленими, розуміти, що ми робимо саме в цей момент, які можуть бути наслідки того, що ми робимо. А також розуміти і відчувати своє тіло, яке потребує піклування. Ми часто нехтуємо своїм здоров’ям: їмо некорисну їжу, бо не встигаємо приготувати, і запиваємо її газованими напоями, або й навіть алкоголем, який так шкодить нашим організмам; спимо недостатню кількість годин, бо маємо багато нагальних завдань; не займаємось фізичною активністю; часто стресуємо через різні ситуації, що виникають у сім’ї, навчанні чи на роботі. Через це мені сумно і дуже прикро! Ми перестали дослухатися до свого організму і його потреб, а, як наслідок, потім потерпаємо від різних хвороб, зокрема хронічних. Ми так спішимо жити і досягати успіху на роботі чи навчанні, що забуваємо про найцінніше, що маємо. Ми забуваємо про свій організм, який так хоче, аби ми робили ранкову руханку, пили достатню…

Мар’яна (@g1rlmar) 1 зразок [15 березня] Зараз 06:03 на годиннику. Надворі ще темно. Я вже випила склянку теплої води та подивилась 25-хвилинну серію “BTS Burn The Stage”, яка мене надихнула на новий день і нові звершення. У цей час увесь мій гуртожиток міцно спить. І це таке дивне відчуття, коли вулик, який гудить цілий день й аж до півночі, наразі настільки тихий, що я чую своє серцебиття. Для мене такий спокійний ранок – це благословенний час. Я встаю з ліжка, роблю деякі фізичні вправи, відчиняю вікно та вдихаю на повні груди ще трохи морозне весняне повітря. Саме у такі тихі ранкові моменти відчуваю, що жива, і усміхаюсь, примруживши очі. Чому ж я люблю прокидатися раніше за інших? Все просто: вранці у мене є надзвичайно багато енергії, тому я й поспішаю виконати важливі справи саме у цей час, а ввечері вже заслужено відпочивати. Таке прозріння прийшло до мене не так уже й давно. Раніше я не розуміла, чому в мене не вистачає енергії на все, що я собі запланувала на день, і щоразу засмучувалась, коли не виконувала заплановане. Та потім прийшов час, коли я просто не хотіла продовжувати вдаватися в сум через невиконані завдання, тому почала шукати способи вирішення такої нагальної на той час проблеми. Я прочитала, що людина має багато сил та натхнення працювати у період з 5 до 10 години, і захотіла випробувати це на собі. І сьогодні, на щастя, це мій восьмий день. Планую продовжувати цю практику й надалі. 2 зразок [30 березня] Я вже вдома на дистанційному навчанні…