Blogger OA

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої неймовірні читачі! Ну що! Готові почути про мій стандартно нестанартний випускний? Я з того покоління, яке не святкувало випускний і буде про це розповідати своїм дітям. До нас всі святкували, а нам завадив це зробити коронавірус. Хоча були такі унікуми по країні, які мали свій стандартний випускний. Тим не менш, я не святкувала. І вперше відчула, що стабільності, про яку мені говорили інші, не існує. Отож, моя історія випускного така: Ще на початку навчального року всі дівчата почали говорити про плаття. У кожної в голові було те одне ідеальне, яке вона сподівалася знайти. Я тоді мовчала, бо було ще рано думати про одяг. До ЗНО треба було готуватись! 1 березня я вже мала своє те саме плаття, сумнівалась чи купувати, бо плаття такого формату було у мене вперше. Мама переконала. А потім я хвилювалась, чи знайду ті самі свої ідеальні туфельки. Бо в мене ніжки, як у Попелюшки, унікально маленькі. Не повірите, але я змогла знайти! 12 березня оголосили в країні карантин. Ніхто й не підозрював, що він буде тривати довгі місяці. (І досі триває, але вже його, на жаль, мало хто дотримується.) Я здогадувалась, що щось погане може статись. Сталось. Новина про те, що не буде урочистостей з нагоди випускних в країні. Я розумію владу, бо це великий ризик інфікування не однієї сотні людей. “Здоров’я понад усе!” – основна думка року. 2020 так гарно звучить. На стрічках випусників теж би круто красувався цей рік ? У класі ми так сперечались про те, якого кольору мають бути…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої вірні читачі! Я у відчаї. Зараз розповім чому. Я тільки почала звикати до студентського життя. У мене з’явилися круті знайомі, які в майбутньому можуть стати моїми найкращими друзями. Але нас відправили на карантин. Острог з 19 жовтня в червоній зоні. Відчуття, що у мене нахабно і грубо забирають студентське життя. Бо комусь було недостатньо того, що й типового випускного у мене не було. Я навіть не зрозуміла, як закінчила школу. Прийшла у вестибюль, забрала атестат і медальку – ось і вся церемонія. А я мріяла про зовсім інакше ? Тому наступного разу напишу Вам про випускний своєї мрії, який так і не відбувся. ЦІКАВО ВАМ ПОЧИТАТИ, ПРО ЩО Я МРІЯЛА ДЕКІЛЬКА МІСЯЦІВ ТОМУ? Бо мені, чесно, дуже! А зараз продовжу трохи сумувати. Є на це, як мінімум, 3 причини: 1. Надворі дощить) і дужеее хмарнооо 2. Зібрала всі речі в гуртожитку, який вже став для мене домом, і попрощалась зі всіма. 3. З понеділка дистанційне навчання. Бажаю всім і собі сил для того, щоб це пережити. Бо буде оver важко. Чому я думаю, що буде нелегко? Бо від ноутбука цілими днями відходити не буду. Мої очі просто горітимуть від болі. Я це вже передбачаю. І як такого руху в моєму житті теж не буде. Бо навіть банально 10 хв, які я витрачала на те, щоб дійти до універу і навпаки, тепер неактуальні. Все моє життя поки буде в одній кімнаті. Боюсь, що знову моє бажання щось робити зникне. Але так само я знаю, що можу змінити цю…

Мар’яна (@g1rlmar) Як ви там поживаєте? Маю надію, що у кожного з вас усе добре, а якщо навіть – ні, то точно буде в найближчому майбутньому!Сприймайте кожну перешкоду як ще одну можливість стати кращим і піднятись на одну сходинку вище. Тоді ці перешкоди не будуть такими страшними. Я зараз практикую цю теорію в університеті. Коли щось не розумію, то зразу намагаюсь виправити цю ситуацію. Наприклад, шукаю відповіді на свої запитання, розбираюсь з усіма побутовими справами. Коротше кажучи, потрохи виходжу із зони свого комфорту. Це третій тиждень мого навчання в ОА. Починаються практичні заняття. Стає вже менше вільного часу. До прикладу, в школі я робила презентацію 1-2 години, а в університеті – 3 години мінімум, бо хочу, щоб все було якнайкраще. Інформації отримую щодня в рази більше, ніж у школі. Стараюсь всю її опрацювати. Мені важливо, щоб потім я розуміла ту інформацію та могла десь використати ці знання на практиці. Запитань у мене дуже багато, але поки боюсь весь час запитувати викладачів. У мене ще є цей бар’єр спілкування, який виник під час весняного та літнього карантину, і мене це дратує. Ще не звикла до університетської системи, яка кардинально відрізняється від шкільної. Та вірю, що скоро зі всім розберусь і буду знати, що до чого. Трохи вже й втомлююсь. Але це досить приємна втома, яка виникає після добре зробленої роботи. Рятує чай з малиновим варенням, який я п’ю і вранці, і в обід, і ввечері. Дякую, мамо! Я дуже ціную твою працю. Особливо зараз. Так далеко від тебе… А ще нічого не…

Мар’яна (@g1rlmar) На першій парі з англійської усіх запитували ” Чого ви обрали ОА? “, окрім мене. А я дуже хотіла відповісти. Тому скажу це тут: “Я обрала ОА, бо це була моя перша мрія, яка виникла пів року тому. Я дуже хотіла вчитись саме тут і я тепер тут вчусь. Можу вже сказати, що Острозька Академія – це дійсно Український Хоґвортс! Старий корпус такий атмосферний ? ? Усі ці картини нереальні. У мене в планах зробити самій собі або з друзями екскурсію усією цією масштабною галереєю і зробити круті фото. А ще на перервах лунає музика з острадіо, і завдяки ній настрій дійсно покращується! ▪️ Плачу від щастя, бо мрії стають реальністю, якщо над ними працювати і вірити в них всім серцем і душею) ▪️ Щодо моєї спеціальності, то я обрала Міжнародні Відносини за програмою Міжнародні Відносини ? Це одна з найважчих спеціальностей в Академії, бо треба вчити дуже багато різносторонньої інформації. І це реально страшно круто, а значить мені підходить) Зараз ми вчимо багато Міжнародного Права, Англійської, Історії Міжнародних Відносин, Інформації та Комунікації. Бути чесною, ці всі предмети цікаві, але треба дійсно їх вчити і не відкладати на потім. І мені саме час йти робити вправи з улюбленої English ? ? ? , тому поки arrivederci, шановне панство ? ❤️ ▪️ P.S. Перша порада: Дорогі абітурієнти, звертайте увагу на освітні програми! Це важливо!)