Blogger OA

Мар’яна (@g1rlmar) Я полюбила футбол! Це все через спартакіаду. А ще більше я полюбила вболівати. Бо знаю, що мене почують ті, хто грає. Підтримка грає важливу роль) Знаю по собі. І тому завжди підтримаю тих, кого вважаю своїми. Я полюбила свої емоції під час матчів і почала їх приймати. Я раділа не раз через перемогу футболістів зі свого інституту. Дякую їм за це. Серед навчальних буднів їхні яскраві ігри були промінцем сонця. Сьогодні наші програли інституту права. Я засмутилась. І це ще одна емоція, яку я прийняла. Бо це нормально. Це життя. А життя рідко буває завжди класним і таким, як…

Мар’яна (@g1rlmar) 1 вересня було дуже незвично почути на парі, що я вже студентка групи Мв-21. Чомусь в думках я ще відчуваю себе новенькою, хоча рік провчилась. Можливо, це через те, що більше часу ми були на дистанційці, яка не така весела і цікава, як очне навчання. Лише декілька речей нагадують мені про те, що я другокурсниця: це досвід першої сесії; не таке сильне хвилювання, коли шукаю аудиторію; і тепер ще додалося бажання зрозуміти предмет, а не зазубрити. Бо я ж не буду все життя тягати за собою списані зошити, які зможуть мені десь та й допомогти. До мене це усвідомлення…

Мар’яна (@g1rlmar) Щоб не сталося, я не жалію, що вступила в Острозьку Академію. Це мій свідомий вибір. Так, мій навчальний заклад розташований досить далеко від мого дому. Чому кажу, що досить далеко? Бо знаю людей, які їдуть по 12 годин до Острога. Мені ж бо більше, ніж вдвічі менше їхати. Але, якщо порівнювати з Вінницею чи Хмельницьким, до яких мені їхати лише 1 годину, то і ці мої 4, інколи 5 годин, досить багато. Так, з мого містечка ніхто більше не навчається в НаУОА. Або якщо і навчається, то я не знаю хто. Тому їду завжди одна в Острог. Це нормально,…