Blogger OA

Трішки про теперішнє

Aniri (@aniri_yar) Hello I’m free і тому маю можливість написати декілька слів сюди. Моє життя зараз насичене зустрічами. З моменту, як я написала минулий пост, кого я тільки не зустрічала й найцікавіше те, що всі ці зустрічі були випадковими та незаплановані. Я не можу сказати, що моє місто занадто маленьке чи навпаки, як мінімум в 10 разів більше за Острог, але прогулюючись ти стовідсотково зустрінеш якогось знайомого. Навіть, коли ми з подругою подавали сценарій на конкурс у міську раду, де було всього 10 учасників, там я зустріла свого друга, який займається фото та відеозйомкою. Уже 3 тиждень я намагаюся побільше гуляти на свіжому повітрі. Зазвичай, прогулюючись я слухаю аудіокнигу, яку мені потрібно прочитати на предмет «Світова література». Так це мені дає змогу зробити 2 справи одночасно. Звичайно, що якщо читати книгу самому, можна заощаджити час і прочитати у двічі, а то в тричі швидше, ніж прослухати. Але є декілька причин, чому зараз я надаю перевагу саме аудіокнизі: ? Перша й головна причина це те, що мій зір не задоволений постійною роботою за ноутом. Тому, читати книгу, знову ж таки через телефон не найкращий варіант для мене. ? Доволі філософські твори такі, як «Степовий вовк«Германа Гессе я краще сприймаю на слух. Мені, здається, це зумовлено тим, що диктор ставить акценти інтонацією, що допомагає сприйманню. ? Є диктори, які мають дивовижний голос і можуть озвучувати твори з декількома персонажами. Прослухавши частину твору, тобі не захочеться читати його самостійно. Особливо драматургічні твори, які виконані в радіовиставі- це щось дивовижне. ? Слухаючи я маю можливість…

Читати даліТрішки про теперішнє

контра спем сперо, так би мовити

Олеся (@kumoeun) передусім, вибачте-пробачте, що знов пропала!! насправді, за цей час назбиралось багацько новин, тож навіть краще, що цей блоґ буде насичений цікавинками! . вибіркові дисципліни . кілька блоґів тому я писала, які предмети вивчатиму впродовж 2 курсу. так от, вони змінились! не дивуйтесь, просто група не набралась на бізнес-комунікації, тому я вивчатиму кіберкультуру разом з (сюрприз) культурологами! я не засмутилась через це, а навпаки, цей предмет мені навіть більше імпонує! гуманітарна експертиза, польська мова та політична абетка залишається, щоправда, перше ми будемо вчити разом зі старшим на рік курсом філософів (хоча це навіть добре). . дистанційка . вона досі триває і я вже навіть думаю, якщо ситуація не зміниться, їхати додому (як не дивно, за прекрасним містом Знам’янка можливо скучити). тим не менш, я ще тут і залишаюсь тільки заради людей в Титаніку та походеньок Острогом. . тиждень гуманітарного факультету . почався тиждень мого факультету і вже вчора викладачі підготували направду миле привітання! заступник декана назвав нас Гучними Українськими Мудрими Ангелятами, а від слів нашого декана я не могла припинити усміхатись. вкотре радію, що вступила на цей факультет та на цю спеціяльність! . нове старе . два тижні тому я “закрила” прикладу риторику й можу сказати, що навіть сумуватиму за цим предметом! завдяки йому я тепер намагаюсь слідкувати за своїм мовленням, що, впевнена, допоможе мені на инших предметах! а минулої п’ятниці у мене почалась логіка. я була налякана цим предметом, коли готувалась до вступу, проте не такий страшний чорт, як його малюють! зізнаюсь, трішки складними видаються ці диз’юнкції, алгебра логіки…

Читати даліконтра спем сперо, так би мовити

[чтиво для міжнародників і не тільки]

Яніна (@yanina_r.k) Якщо ви коли-небудь бували у Луцьку, то, напевно, знаєте як добратися до центру міста. Якщо все ще не були, то, переконана, звивисті вулички приведуть вас до Свято-Троїцького кафедрального собору, а якщо крокуватимете далі, то й до театру ім. Т.Г. Шевченка. Прогулюючись центром міста, не поспішайте. Насолоджуйтеся запахом свіжозмеленої кави та грою музикантів-аматорів. Аххх…цей шарм Луцька… На околиці вул. Лесі Українки стоїть прилавок із раритетними книгами. Деякі із них датуються 50-60-ми роками. Часом думаю, що це місце наділене якоюсь магнетичною силою, бо ніколи не можу пройти осторонь. Це відчуття “треба зупинитися і щось придбати” можна порівняти хіба що із типовим бажанням кожної дівчини піти на закупи в торговий центр. Ось і звичайний суботній ранок не був винятком. Одна рука тримала паперовий стаканчик із лате, а інша- поспіхом гортала сторінки книг. І ось вона, та єдина ? “Ґолда” Елінор Баркетт. Цінне чтиво для міжнародниці. Ця праця-це історія жінки, яка стала однією із творців Ізраїлю та увійшла в історію як прагматичний політик. Ґолда свого часу говорила: “Якщо ти чогось хочеш, то це вже не мрія”. Вона зробила все можливе, аби її мрія про державу Ізраїль здійснилася. Ба більше, Ґолда Меїр народилася в Києві та прожила там певний час. Саме тому українці не забувають за можливості нагадувати, яке місто подарувало Ізраїлю Ґолду. Постать цієї прем’єр-міністерки та її політична діяльність завжди привертала мою увагу. Коли їй було 70, Ґолда очолила країну в один з найскладніших періодів в її історії — щойно закінчилася Шестиденна війна і насувалася Війна Судного дня. Початок останньої в листопаді 1973-го…

Читати далі[чтиво для міжнародників і не тільки]

Що ж такого зробити !?

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої найкращі читачі! Як Ви там поживаєте? Чи находжуєте щодня свої 10 000 кроків? Чи робите якісь фізичні вправи? Коли я пишу Вам цей блог, то в моїй голові думки про час, подорожі, людей і можливості. Адже двадцять хвилин тому я додивилась фільм “BURN BURN BURN”, який випадково знайшла в інтернеті. Фільм настільки класний, що я навіть не заснула під час того, як його дивилась. По цьому показнику можна визначати, чи стрічка хорошої якості. Тут 2 головні героїні виконують одне прохання свого найкращого друга, який помер від раку. А ось що саме дівчата роблять, Ви зможете побачити тоді, коли почнете дивитися цей фільм! ? Бачите, як я хочу, щоб Ви його переглянули) Я зрозуміла дещо надзвичайно важливе: ми всі колись помремо, тому перед цієї процедурою, яку ніхто не зможе уникнути, ТРЕБА ЩЕ БАГАТО ЧОГО ЗРОБИТИ ! ? ? ✌️ (так, я налаштована оптимістично, бо хочу бути корисною цьому світові та людям у ньому) Лише постає питання: “Що ж такого зробити?” Почну з того, що ми можемо все. От реально В-С-Е ! ( Наприклад, я зараз переписую цей текст з голови вже двічі, бо 1 разу у мого ноутбука стався «припадок-випадок», і тому цю всю мою писанину не зберегло, а скопіювати її не встигла, бо не думала, що мене так підведе ця техніка. І так зараз паскудно на душі, але я не здамся і викладу сьогодні цей значущий для мене блог. Я ж можу все і трішки більше! Ось такі думки мають бути і у ваших головах, щоб не…

Читати даліЩо ж такого зробити !?

Ніхто не обіцяв, що буде легко

Оленка (@olenka_strrr) Привіт, на зв’язку юна філологиня Оленка ?‍♀️ Сьогодні я хочу стати для вас (а також для себе) тим, хто зніме рожеві окуляри, які ви могли натягнути на себе навесні ? Дисципліни не будуть простими, а з деякими справді доведеться боротись. Ніхто не обіцяв, що буде легко. Модулі будуть складатися з замудрених питань, а іспити міститимуть у собі 60 запитань, які треба вивчити. Ніхто не обіцяв, що буде легко. Зараз ми маємо сидіти за комп’ютерами чи ноутбуками ледь не весь день, а потім ще шукати інформацію на практичні заняття. Ніхто не обіцяв, що буде легко. У тебе може боліти голова або бути поганий настрій, а ти все одно ввімкнеш Google Meet та почнеш вводити кодове слово. Ніхто не обіцяв, що буде легко. Будь-кого може застати емоційне вигорання в розпалі навчання, а мотивація і бажання помахають рукою і зникнуть в невідомому напрямку. Ніхто не обіцяв, що буде легко. ? Знаєте, це й справді так. Наша сила у тому, щоб встати і піти далі до своєї мети. До свої мрії. Зізнавайтесь, усі маємо ідеальну картинку, де ви разом зі своїми кумирами стоїте на одній сцені. Або отримуєте нагороду за визначні наукові досягнення. Чи у діловому костюмі підіймаєтесь сходами на один із поверхів власної компанії. Зовсім не важливі деталі. Головне – не опустити руки зараз. Весна – час для розвантаження мозку і душі. Сподіваюсь, у вас теж тепло, і ви можете зібратись у прогулянку парком у пошуках чогось прекрасного ? Але варто пам’ятати, що не за горами сесія та модулі. У мене цей…

Читати даліНіхто не обіцяв, що буде легко

C’est la vie!

Aniri (@aniri_yar) Привіт усім! Як же ж я давно не писала сюди. У лютому закидала вас постами, а в березні вийшов лише один. А все тому, що мені потрібно багато писати і не на сайт, на жаль, і, на щастя, водночас. Маю багато завдань і це круто, коли ти можеш робити купу справ, та ще й ті, які припадають тобі до душі. У майбутньому стовідсотково піду на сценариста або на режисера. От обіцяю прям тут, інакше то буде не та Анирі, яку Ви знаєте. Хочете побачити чи я виконаю свою обіцянку. Тоді підписуйтесь на канал мого життя- це моя типова фраза. Але якщо бути відвертою, то я дійсно веду видеоблог в YouTube. Щоправда, він радше для мене, адже більше половину відео там у закритому доступі, але якщо хочете дізнатися про мене, то заходьте на канал Aniri Yarychevska, там доступний більший спектр моїх емоцій, хоча якщо поглянути, з якою швидкістю я там викладую відео у вільний доступ, то можна вже посивіти та постаріти. Наразі в мене дійсно купа справ пов’язаних зі створенням різних текстів і тому креативності на все не завжди вистачає. Мені подобається вислів одного режисера, який стверджує, що режисер та сценарист — це творча професія всього лиш на 10 %, усі решта 90 % це управління, бо саме так звучить ця професія з латинської та французької мов. Тому тексти потрібно писати постійно й настрій має бути також завжди із собою. Аргумент достатньо простий, хірурга ніхто не питає чи в нього є настрій робити операцію, чи ні. З цього можна зробити…

Читати даліC’est la vie!

Про важливе і те, що потрібне

Оленка (@olenka_strrr) Привіт, на зв’язку юна філологиня Оленка ?‍♀️ Розкажу вам актуальну новину. У нас знову ввели дистанційне навчання, і багато хто поїхав додому. Але тут не про сумне. Поговорімо сьогодні про важливе. Про те, чого інколи нам так не вистачає, але є рушійною силою для розвитку та вдосконалення. Про ✨ мотивацію ✨ Можливо, карантин впливув на ваш емоційний стан та ви втратили будь-яку мотивацію до своєї справи. І це нормально. Кожен з нас може “перегоріти”. Головне – вчасно узяти себе у руки та не втратити того багажу, який вже встигли напрацювати. Де знайти тої мотивації? ? Насправді усе дуже індивідуально. Але хочу одразу розвінчати один міф: ?мотивація не зявиться після прослуховування якоїсь промови чи супернадихаючої пісні. Це буде тимчасовий ефект, під час і після якого ви навряд чи підкорите Еверест (чи щось у цьому стилі). Олександра Асташова (перекладачка одної крутої книги під назвою «Міф про мотивацію» Джеффа Гейдена) висловилась щодо цієї теми: ? Справжня мотивація – це багаття, яке не розгориться, поки не підкинути туди цілу в’язку зусиль, часу та наполегливості. Вона є результатом, а не передумовою. Ось чому ейфорія від нової ідеї так швидко вщухає, залишаючи місце сумнівам і страху. Іскра є, а хмизу немає. Книга Джеффа Гейдена не про іскру. Вона про хмиз. Автор не панькається з читачем і каже не те, що кортить почути, а те, що почути треба. Знімає рожеві окуляри, відриває пластир, спускає на землю – називайте це так, як хочете. Тут немає клішованих порад від мотиваційних коучів і натхненних ораторів. Ця книга – про…

Читати даліПро важливе і те, що потрібне

Про вибір спеціальності/професії

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої вірні читачі. Сьогодні хочу поговорити з Вами про вибір спеціальності Я знаю, що це важлива тема, яку треба обговорювати, тому й розповім Вам дещо зі свого життєвого досвіду. “Ким ти хочеш стати?”, – ніби легке питання, яке, на жаль, ставить більшість людей в ступор. Правда ж? Я у 7 років хотіла бути акторкою, щоб мої бабусі сиділи увечері і дивились по телику український історичний серіал, де я граю головну роль, наприклад, княгині Ольги. А потім би вони розпитували мене, а що буде далі, і чи не вмре часом князь Ігор, бо він якось не дуже мудро поводиться. Сказали би, що він жадібний тип, який трясеться за копійку, і порадили б мені шукати щедрого та простого хлопця в реальності ? Я своїх бабусь знаю! В 10 років я вирішила, що буду хірургом. Бо ж хто буде рятувати людей? Тоді я передивилась “медичних” серіалів і почала відповідально ставитись до здоров’я рідних, але не свого ? Через поганий зір я фізично не змогла б оперувати, тому вирішила, що краще не ризикувати життям інших. Люди заслуговують бути здоровими, а не покаліченими. А в 12 – я серйозно задумалась про професію перекладача. Англійська спочатку була для мене таємницею, і мені подобалось розкривати її особливості ? Та і зараз мені в кайф вивчати цю мову. Вона мене надихає! 11 клас. Я не розуміла, ким бути. Хоча так неправильно казати. Я знала, хто я, але не знала, чим буду корисна людям. Та я зробила свій вибір, і зараз я студентка першого курсу факультету Міжнародних…

Читати даліПро вибір спеціальності/професії

Дитсанційка, моя дистанційка…

Олеся (@kumoeun) Доброго ранку, смачного сніданку (навіть якщо ви читаєте це вже по обіді чи пізньої ночі)! . Острозька академія знов перейшла на дистанційне навчання. Але я не збираюсь їхати на рідну Кропивниччину, а залишаюсь жити в гуртожитку. У цьому є навіть певна романтика. У Титаніку завше жарко (дякуємо якісному опаленню та прямо-таки гарячій воді), тож я запасаюсь літрами чаю, легкими футболками та відчиненими навстіж вікнами. А щоб пити не тільки один чай, можна забігти у “Візит” – магазинчик, що знаходиться неподалік, купити печива з родзинками та знов піднятись в гуртожиток. Ось так вчора й пройшов мій день. Правда, ходила по печиво не я, а моя сестра-сусідка-одногрупниця, хоча кого це хвилює?.. . Коли академія закрилась на карантин у жовтні, я поїхала з Острога через тиждень, а цього разу, як я писала раніше, залишаюсь тут. Відчуття дуже схожі на ті, що були тоді – трішки сумно, бо багацько людей роз’їхались по своїм містам, а гуртожиток вже не наповнений галасом, гучною музикою та вибухами сміху. Хоча в цьому є переваги – тепер спиться спокійніше :) Ще з деякими знайомими-друзями домовились “кучкуватись”, щоб займатись не тільки навчанням. . Дещо про гуртожитки. Мої батьки вчились в регіональному педагогічному університеті, де гуртожитки розподілялись про факультетам, тобто історики могли жити тільки з істориками, філологи – з філологами. Моя мама, попри те, що вчилась на істфаку, жила з фізматовцями (де, власне, й зустріла мого тата). Гуртожиток був блочного типу,(коли батьки намагались пояснити, як це, то все одно я не могла втямити різницю межи коридорним та блочним типом), мав…

Читати даліДитсанційка, моя дистанційка…

Записки південної самашедшої?

Оленка (@olenka_strrr) Привіт, на зв’язку юна філологиня Оленка ?‍♀️ Я трохи пропала, але у мене була вагома причина – перший тиждень в Острозі у 2021 році ? Поки на вулиці погода “радує” нас снігом та калюжами (ось така у нас весна ? ), поговорімо про наше мовлення. Сьогодні ми мали заняття з сучасної української літературної мови, де проходили тему діалектизмів. Якщо ви раптом забули (чи не знали) що таке таке, то ось вам нагадування: ? Діалект – різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних територією, матеріальною і духовною культурою. ? Відповідно, діалектизми – групи слів, уживання яких обмежене певною територією. Готуватись до заняття, як ви можете зрозуміти, було надзвичайно весело. Моя сусідка по кімнаті з Тернопільщині, тому прикладів діалектів в неї було вдосталь ? Звісно я не можу залишити вас без цих незрівнянних екземплярів, тому ловіть добірку найцікавіших: ? бомки – бджоли ? слоїк – банка ? морва – шовковиця ? когут – півень ? студня – криниця ? потічок – струмок ? путня – відро ? обрус – скатертина ? ринва – труба Вау, правда? Вчора у нас був справжній вечір “Де логіки?” і я намагалась вгадати яке слово що означає ? Саме вгадати, бо у нас в Херсоні такого не використовують. Але такі завдання справді розвивають нашу фантазію та розширяють світогляд. За всіми своїми спостереженнями я створила “Записки південної самашедшої”, з якими також з вами поділюсь ⬇️ Точно не збрешу коли скажу, що одна з найбільших відмінностей півдня і заходу – унікальне мовлення. Найперше, що я почула…

Читати даліЗаписки південної самашедшої?