Якщо ви коли-небудь бували у Луцьку, то, напевно, знаєте як добратися до центру міста. Якщо все ще не були, то, переконана, звивисті вулички приведуть вас до Свято-Троїцького кафедрального собору, а якщо крокуватимете далі, то й до театру ім. Т.Г. Шевченка.
Прогулюючись центром міста, не поспішайте. Насолоджуйтеся запахом свіжозмеленої кави та грою музикантів-аматорів.
Аххх…цей шарм Луцька…
На околиці вул. Лесі Українки стоїть прилавок із раритетними книгами. Деякі із них датуються 50-60-ми роками. Часом думаю, що це місце наділене якоюсь магнетичною силою, бо ніколи не можу пройти осторонь. Це відчуття “треба зупинитися і щось придбати” можна порівняти хіба що із типовим бажанням кожної дівчини піти на закупи в торговий центр.
Ось і звичайний суботній ранок не був винятком. Одна рука тримала паперовий стаканчик із лате, а інша- поспіхом гортала сторінки книг.
І ось вона, та єдина ? “Ґолда” Елінор Баркетт. Цінне чтиво для міжнародниці.
Ця праця-це історія жінки, яка стала однією із творців Ізраїлю та увійшла в історію як прагматичний політик.
Ґолда свого часу говорила: “Якщо ти чогось хочеш, то це вже не мрія”. Вона зробила все можливе, аби її мрія про державу Ізраїль здійснилася.
Ба більше, Ґолда Меїр народилася в Києві та прожила там певний час. Саме тому українці не забувають за можливості нагадувати, яке місто подарувало Ізраїлю Ґолду.
Постать цієї прем’єр-міністерки та її політична діяльність завжди привертала мою увагу.
Коли їй було 70, Ґолда очолила країну в один з найскладніших періодів в її історії — щойно закінчилася Шестиденна війна і насувалася Війна Судного дня. Початок останньої в листопаді 1973-го вона сприйняла як особисту трагедію, а саме визнала себе винною в загибелі 2500 людей. Ґолда пішла у відставку попри вмовляння Кнессету залишитися. Приклад відповідального очільника держави та мудрого політика.
Сподіваюся, наступного разу теж “випадково” натраплю на автобіографію Барака Обами ?
А ви вже склали список книг на цей місяць?