Регіна

Регіна (@fieldlilac) Привітики! Ось і підходить до завершення семестр, у п’ятницю, 24-го грудня в мене дві останні пари, а потім – довгоочікувані канікули! А рік тому в цей час я вперше у своєму житті складала сесію. І це було неймовірно складно. Аж згадувати неприємно. Я дуже хвилювалась і сиділа цілими днями над книжками. Без перебільшень. А зараз все не так страшно. Коли мені у першому семестрі казали, що потім буде легше, я, чесно кажучи, не вірила цьому. Чому має бути легше, якщо роботи стає більше? Далі будуть курсові, практика і ще купа всього. Яким чином це полегшує навчання? Але виявилось, що це справді так. То як це працює? Скажемо так, адаптація – це дуже класна і дієва штука. Якщо на першому курсі я була невпевненою в своїх силах дівчинкою, яка геть вилазила із шкіри через навчання, бо всім треба було довести, що вона щось може, то зараз я ставлюсь до цього набагато спокійніше. Брехати не буду, я все ще невпевнена в собі дівчинка) Але впродовж минулого року я побачила свої ліміти і темп праці, і тепер, спираючись на це, вчитись легше. Я вже знаю, що перед екзаменом чи модулем мені не обов’язково наново все перечитувати, щось та й відкладається в мене в пам’яті. І на практичних я іноді можу поімпровізувати. І краще поспати, ніж намагатись вивчити те, що легше буде вчити вранці. І від одного поганого балу кінця світу не настане. Мабуть, в мене ще трохи змінились пріоритети і тепер я більше дбаю про своє здоров’я, як фізичне, так і ментальне.…

Регіна (@fieldlilac) Привітики! ❄️ Зараз зима, але ж ніколи не пізно розповісти про щось цікавеньке, що відбулось ще на початку осені ? Тож, як і обіцяла, розповім детальніше про те, як минув семестр, а зокрема про одну цікаву поїздку студентів і студенток “Культурології”. 25 вересня ми вирушили в етнопарк, під назвою “Ладомирія”, що знаходиться в невеличкому місті Радивилові. Після кількагодинної дороги ми прибули в пункт призначення. Нам провели екскурсію, протягом якої показали центр дослідження та відновлення традиційного ткацтва на Волині, колекцію старовинних українських скринь, відреставровані хати з Волині та Івано-Франківщини та виставку жіночих та чоловічих волинських костюмів. Після цього ми мали нагоду скуштувати традиційні волинські страви: білий борщ та вареники із сомом! Звучить незвично, еге ж? На смак досить специфічні, але від цього не менш смачні страви☺️ Згодом ми спостерігали за тим, як відбувається процес ткання і змогли самі спробувати себе в цій справі. А дехто приміряв на себе традиційний український одяг. Завершенням невеликої подорожі стала конференція, під час якої студентам запропонували подискутувати на тему можливих шляхів подальшого розвитку етнопарку. Всі студенти(тки) зійшлись на думці, що конференція була дууже виснажливою. Але це було і корисним досвідом. Ось такі можливості мають студенти і студентки, навчаючись на “Культурології” ✨

Регіна (@fieldlilac) Складно повірити, що вже грудень. Скоро кінець семестру, вже минула осінь. Як минула? Ну… Ця осінь виявилась для мене дуже продуктивною в творчому плані. Я так часто бувала натхненною і горіла бажанням творити, як вже давно не горіла. Мене це дуже тішило. З одної сторони. А з іншої сторони, десь у віддаленому кутку мозку, сидів страх і постійно нашіптував тривожні слова: «Ти ж розумієш, що це може скоро закінчитись?». А чого мені ще було очікувати восени? Я ж не могла бути переповненою лише добрими почуттями. А от навчання було не таким продуктивним. Щодня доводилось вести виховну бесіду з самою собою. Я виступала в ролі дитини, яка не хотіла йти вчитись, а хотіла лежати під теплою ковдрою і дивитись мультфільми, тому була здатна придумати тисячу причин, чому краще відпочити, ніж займатись тим навчанням. Я також виступала в ролі мами, яка переконувала дитину підвестись і почати збиратись. Мама виявилась досить суворою, тож у моєї внутрішньої дитини не залишилось шансів на перемогу в цій суперечці. Вставала і йшла вчитись. А наступного ранку знову сперечалась. Мабуть, це щось сезонне…Хоча, визнаю, в минулому році було теж не без цього. Здається, я все-таки стала більш дисциплінованою. А ще так багато я вже давненько не хворіла. Мабуть, мій імунітет пішов у відпустку цієї осені. Іншого пояснення я поки що не бачу. Відповідно, так багато не лікувалась і не дбала про себе теж давненько. І не пропускала стільки пар) А ще я давно так багато не думала про своє майбутнє і не створювала стільки планів. І не…

Регіна (@fieldlilac) Мене звати Регіна і це мій перший блог тут. Минулого року я писала блог першокурсниці, і це виявилось досить цікавим досвідом, тож я вирішила продовжити документувати свої думки у формі блогів. Як ви вже зрозуміли, навчаюсь я зараз на другому курсі. А моя спеціальність – “Культурологія”. Сьогодні хочу познайомитись з вами. Якби ми зараз були віч-на-віч на прогулянці, ви б з вірогідністю 99,9% запитали в мене “А чому культурологія?”. Це питання, мабуть, переслідуватиме мене до кінця життя. Після першого курсу я сподівалась його більше ніколи не почути, але, почувши кілька разів впродовж перших тижнів навчання на 2-му курсі, – змирилась. Чому я так не люблю це питання? Бо в мене на нього немає чіткої відповіді. Я вибрала спеціальність, як і університет, в поспіху, за кілька тижнів до подачі заяв, керуючись лише тим, що мені потрібне щось гуманітарне, і тим, що я не знаю, чим хочу займатись. Культурологія – максимально широка спеціальність, і я вирішила, що, навчаючись, зможу нарешті зрозуміти, що мені подобається. Я просто хочу віднайти себе. От і все. А ще відчути себе студенткою, побути в новому середовищі і набратись життєвого досвіду. Отакі справи. Тож я намагаюсь не сприймати навчання аж занадто серйозно, що дається мені не зовсім легко після 11-річного шкільного навчання «навідмінно» (досвід показує, що воно того не варте). Для мене навчання в університеті – це справді корисний час, який дає можливість зрозуміти хто я, що мені подобається, окреслити коло своїх інтересів і можливостей. Ой, чи ви це все зробили ще до вступу? Ну, тоді ви…