Регіна

Регіна (@fieldlilac) Привітики! Ось і підходить до завершення семестр, у п’ятницю, 24-го грудня в мене дві останні пари, а потім – довгоочікувані канікули! А рік тому в цей час я вперше у своєму житті складала сесію. І це було неймовірно складно. Аж згадувати неприємно. Я дуже хвилювалась і сиділа цілими днями над книжками. Без перебільшень. А зараз все не так страшно. Коли мені у першому семестрі казали, що потім буде легше, я, чесно кажучи, не вірила цьому. Чому має бути легше, якщо роботи стає більше? Далі будуть курсові, практика і ще купа всього. Яким чином це полегшує навчання? Але виявилось, що це справді так. То як це працює? Скажемо так, адаптація – це дуже класна і дієва штука. Якщо на першому курсі я була невпевненою в своїх силах дівчинкою, яка геть вилазила із шкіри через навчання, бо всім треба було довести, що вона щось може, то зараз я ставлюсь до цього набагато спокійніше. Брехати не буду, я все ще невпевнена в собі дівчинка) Але впродовж минулого року я побачила свої ліміти і темп праці, і тепер, спираючись на це, вчитись легше. Я вже знаю, що перед екзаменом чи модулем мені не обов’язково наново все перечитувати, щось та й відкладається в мене в пам’яті. І на практичних я іноді можу поімпровізувати. І краще поспати, ніж намагатись вивчити те, що легше буде вчити вранці. І від одного поганого балу кінця світу не настане. Мабуть, в мене ще трохи змінились пріоритети і тепер я більше дбаю про своє здоров’я, як фізичне, так і ментальне.…

Регіна (@fieldlilac) Привітики! ❄️ Зараз зима, але ж ніколи не пізно розповісти про щось цікавеньке, що відбулось ще на початку осені 😌 Тож, як і обіцяла, розповім детальніше про те, як минув семестр, а зокрема про одну цікаву поїздку студентів і ст…

Регіна (@fieldlilac) Складно повірити, що вже грудень. Скоро кінець семестру, вже минула осінь. Як минула? Ну… Ця осінь виявилась для мене дуже продуктивною в творчому плані. Я так часто бувала натхненною і горіла бажанням творити, як вже давно не горіла. Мене це дуже тішило. З одної сторони. А з іншої сторони, десь у віддаленому кутку мозку, сидів страх і постійно нашіптував тривожні слова: «Ти ж розумієш, що це може скоро закінчитись?». А чого мені ще було очікувати восени? Я ж не могла бути переповненою лише добрими почуттями. А от навчання було не таким продуктивним. Щодня доводилось вести виховну бесіду з самою собою. Я виступала в ролі дитини, яка не хотіла йти вчитись, а хотіла лежати під теплою ковдрою і дивитись мультфільми, тому була здатна придумати тисячу причин, чому краще відпочити, ніж займатись тим навчанням. Я також виступала в ролі мами, яка переконувала дитину підвестись і почати збиратись. Мама виявилась досить суворою, тож у моєї внутрішньої дитини не залишилось шансів на перемогу в цій суперечці. Вставала і йшла вчитись. А наступного ранку знову сперечалась. Мабуть, це щось сезонне…Хоча, визнаю, в минулому році було теж не без цього. Здається, я все-таки стала більш дисциплінованою. А ще так багато я вже давненько не хворіла. Мабуть, мій імунітет пішов у відпустку цієї осені. Іншого пояснення я поки що не бачу. Відповідно, так багато не лікувалась і не дбала про себе теж давненько. І не пропускала стільки пар) А ще я давно так багато не думала про своє майбутнє і не створювала стільки планів. І не…

Регіна (@fieldlilac) Мене звати Регіна і це мій перший блог тут. Минулого року я писала блог першокурсниці, і це виявилось досить цікавим досвідом, тож я вирішила продовжити документувати свої думки у формі блогів. Як ви вже зрозуміли, навчаюсь я зараз на другому курсі. А моя спеціальність – “Культурологія”. Сьогодні хочу познайомитись з вами. Якби ми зараз були віч-на-віч на прогулянці, ви б з вірогідністю 99,9% запитали в мене “А чому культурологія?”. Це питання, мабуть, переслідуватиме мене до кінця життя. Після першого курсу я сподівалась його більше ніколи не почути, але, почувши кілька разів впродовж перших тижнів навчання на 2-му курсі, – змирилась. Чому я так не люблю це питання? Бо в мене на нього немає чіткої відповіді. Я вибрала спеціальність, як і університет, в поспіху, за кілька тижнів до подачі заяв, керуючись лише тим, що мені потрібне щось гуманітарне, і тим, що я не знаю, чим хочу займатись. Культурологія – максимально широка спеціальність, і я вирішила, що, навчаючись, зможу нарешті зрозуміти, що мені подобається. Я просто хочу віднайти себе. От і все. А ще відчути себе студенткою, побути в новому середовищі і набратись життєвого досвіду. Отакі справи. Тож я намагаюсь не сприймати навчання аж занадто серйозно, що дається мені не зовсім легко після 11-річного шкільного навчання «навідмінно» (досвід показує, що воно того не варте). Для мене навчання в університеті – це справді корисний час, який дає можливість зрозуміти хто я, що мені подобається, окреслити коло своїх інтересів і можливостей. Ой, чи ви це все зробили ще до вступу? Ну, тоді ви…