Трохи про 2020 і стрес. Попереджаю: забагато тексту!
Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої чудові читачі! Я так рада, що Ви у мене є! Дякую, що продовжуєте мене читати. Коли мені важко на душі чи, навпаки, добре, то я завжди пишу Вам, бо знаю, що Ви чекаєте. І вірю, що одного дня зможу Вас побачити в реальності. Бо інтернет інтернетом, а я за живе спілкування! Сьогодні хочу поговорити про 2020 рік, спогади, спостереження і стрес. 2020 – унікальний рік, який не схожий ні на один інший. Це рік моїх змін як внутрішніх, так і зовнішніх. Я закінчила школу, яка настільки стала частиною мене, що я навіть деякий час частково сумувала за тією атмосферою. Я знала всіх у школі, бо щодня спілкувалась з тими людьми. Перший “розкол” стався в березні, коли запровадили карантин. Саме тоді я весь час сиділа вдома і ні з ким не зустрічалася, готувалась до ЗНО і писала контрольні, щоб мати гарний атестат. Бували дні, коли дистанційка мене просто морально нищила і я жалілась на те, що мені важко. Більше того, у мене тоді ще й сестра перейшла у 5 клас, тому і в неї було достатньо роботи. Через те, що не всі вчителі пояснювали матеріал, завдання по якому вони кидали, то я вчилась не лише в 11 класі. Ви зрозуміли) Та у всьому цьому були й атмосферні моменти: писала конспекти під звуки дощу у своїй кімнаті, лежала в ліжку і вперше слухала аудіокнигу, просто раділа від того, що був вільний час. Карантин забрав у мене багато речей, які могли б стати чудовими спогадами, але залишив мене мені самій…