Мар’яна

Мар’яна (@g1rlmar) Я просто щаслива, що успішно закрила свою першу сесію і маю тепер канікули! Я мріяла про відпочинок і ось нарешті його маю. Бути чесною, я навіть ноутбука не відкривала тиждень після того, як написала останній залік. За цей час, що мене не було, то я відсвяткувала 25 грудня своє 18-річчя , попрощалась з 2020, зустріла 2021, пораділа і досі радію за Ісуса, який народився! День народження пройшов, як усі попередні, у колі сім’ї, яку люблю і ціную. Мої рідні подарували мені все, що вважали за потрібне) Я їм щиро вдячна за це, тому що вони старались мене здивувати і порадувати. Але на наступний рік я скажу їм, що хочу на день народження. Хоча сюрпризи я теж люблю! До Нового року залишалось 30 хвилин, тому я писала подяку моєму страшенно любому 2020, який випробовував мене весь час, змушував як сміятися, так і ревіти, допомогав дорослішати і продовжувати вірити в хороше, хоча це було ой як нелегко. Який залишив мені найкращих людей і познайомив з новими. Який гучно нагадав, що здоров’я найважливіше, а тому без нього ніяк. Який подарував мені досвід і показав, що я можу більше, ніж собі думаю. Який обмежував мене, але й надавав круті можливості. 2020 змінив мене: зробив морально сильнішою. Однак, я все одно вдячна попередньому року за багато яскравих і насичених моментів, які я ніколи не забуду: ЗНО, вступ в ОА, класні знайомства з новими друзями, поїздка на великах з сестрою, Бакота, обійми з бабусями і дідусем… Усе це зробило мій 2020 хорошим роком, незважаючи на…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої чудові читачі! Я так рада, що Ви у мене є! Дякую, що продовжуєте мене читати. Коли мені важко на душі чи, навпаки, добре, то я завжди пишу Вам, бо знаю, що Ви чекаєте. І вірю, що одного дня зможу Вас побачити в реальності. Бо інтернет інтернетом, а я за живе спілкування! Сьогодні хочу поговорити про 2020 рік, спогади, спостереження і стрес. 2020 – унікальний рік, який не схожий ні на один інший. Це рік моїх змін як внутрішніх, так і зовнішніх. Я закінчила школу, яка настільки стала частиною мене, що я навіть деякий час частково сумувала за тією атмосферою. Я знала всіх у школі, бо щодня спілкувалась з тими людьми. Перший “розкол” стався в березні, коли запровадили карантин. Саме тоді я весь час сиділа вдома і ні з ким не зустрічалася, готувалась до ЗНО і писала контрольні, щоб мати гарний атестат. Бували дні, коли дистанційка мене просто морально нищила і я жалілась на те, що мені важко. Більше того, у мене тоді ще й сестра перейшла у 5 клас, тому і в неї було достатньо роботи. Через те, що не всі вчителі пояснювали матеріал, завдання по якому вони кидали, то я вчилась не лише в 11 класі. Ви зрозуміли) Та у всьому цьому були й атмосферні моменти: писала конспекти під звуки дощу у своїй кімнаті, лежала в ліжку і вперше слухала аудіокнигу, просто раділа від того, що був вільний час. Карантин забрав у мене багато речей, які могли б стати чудовими спогадами, але залишив мене мені самій…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої найвірніші читачі! Як ся маєте? Здогадались, що саме треба робити перед екзаменами? Правильно чи неправильно, але будемо ми з вами пекти яблучний пиріг ? ? Я ПОГАНОГО НЕ ПОРАДЖУ, бо відволікатись від навчання треба і варто. Щоб хоч якось змінити обстановку) Цей рецепт простий і крутий, а результат потім смачний! Тобі потрібні яйця, мука, цукор і, звичайно, яблука. Все! Якщо деко мале, то 3-4 яйця збити, додаючи 1 стакан цукру, а потім і 1 стакан муки. Тісто вже готове. Але якщо деко велике, то всі інгредієнти помнож на 2 ? ? Яблук скільки хочеш, стільки і бери. Повбирай, наріж дольками і виклади на, попередньо добре змащене олією, деко. А вже після того, як ти розкладеш яблука, виливай тісто. Випікай при температурі 200° – 220°. Тепер дивись, щоб не підгоріло ? . ▪️ Няма готова) ▪️ Тепер можу Вам і про наболіле розказати. Дозволите? Тоді слухайте: Для мене досі незвично те, що я вже студентка. Все якось швидко відбувається! Я не встигаю проживати повністю моменти. Бо, бути чесною, роботи на першому курсі вистачає з головою! Пишу багато есе, роз’язую кейси (справи з Міжнародного Права), роблю презентації, вчу тексти і так далі можу досить довго перечислювати усю свою діяльність. Навчання в університеті важче, ніж у школі, бо багато матеріалу треба опрацьовувати самостійно, щоб орієнтуватись у новій і раніше невідомій темі. Тому, мої вірні читачі, я поки зникаю з онлайну. У мене горять дедлайни, буквально. Я стільки ще всього маю зробити перед екзаменами. І, шкода, що все треба робити в…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої вірні читачі! Всі ми на дистанційному навчанні і майже весь час сидимо на одному місці, правда ж? Це важко і одноманітно. Кожен день одні і ті ж види. Всі новини дізнаюсь з віртуального світу, переписуюсь з друзями теж онлайн. Але це можна трішки змінити в кращу сторону! По-перше, щодня можна знайти час на маленьку прогулянку, щоб змінити середовище і дати мозку відпочинок. По-друге, з друзями можна говорити по телефону або ж, якщо вони у твоєму місті чи селі, то можете зустрітись і нарешті поспілкуватись без гаджетів. Це розслабляє і звеселяє. По-третє, потрібно щодня гарно починати день. Ось це, думаю, найважче! Бо сама не завжди маю бажання вставати вранці на першу пару. Є велика спокуса залишитись в теплому ліжку і ще подрімати. Але, як показує практика, краще вставати вранці зразу після будильника. Тоді я пишаюсь, що прокинулась вчасно і що маю ще якусь дисципліну) Щоб зробити ранок гарним початком дня, я навіть прочитала книгу «Магія ранку» Гела Елрода. Тому зараз поділюсь з Вами своїм коротким конспектом з основними порадами автора! Готові почути? Є 6 послідовних практик чудового ранку: 1.5 хв тиші: медитація, молитва. Головне налаштуватися на новий день. Подякувати Богу чи Всесвіту за ще один новий день і шанс щось змінити.2. Афірмація — це коротка фраза, що містить вербальну формулу, яка за численних повторень закріплює необхідний образ або установку в підсвідомості людини, сприяючи поліпшенню її психоемоційного фону й стимулюючи позитивні зміни в її житті. Афірмаціями можуть бути позитивні думки, хороші емоції, цитати людей, які надихають. Варто ставити собі…

Мар’яна (@g1rlmar) Вітаю Вас з Міжнародним днем студентів, який відзначається 17 листопада, тобто сьогодні ? Цього року я буду вперше офіційно святкувати його онлайн з чашкою чаю. Бо з 16 листопада по 31 грудня в Академії запровадили карантин. Я не здивована, тому що, на жаль, статистика хворих не радує. Але більше не хочу говорити про погане, тому краще послухайте про хороше від мене – СТУДЕНТКИ МІЖНАРОДНИЦІ. (пишу Вам і усміхаюсь) Тепер я знаю точно, що ми – студнети – найпрацьовитіші люди на цій планеті. От чесно! Готуємось щодня до практичних. Пишемо реферати і курсові роботи, для яких треба довго збирати інформацію. Уточнюю, актуальну інформацію! Бо ж якщо це буде щось старе, то викладачу не сподобається. Ми намагаємося встигати все. Ми витримуємо дистанційне навчання, коли треба від ранку до вечора сидіти за екраном ноутбука чи комп’ютера. Ми весь час на зв’язку, бо дедлайни не чекають ? ? . Ми сильні і витривалі, бо коли усі вже вдома полягали спати, то ми сидимо і ще вчимось, і ще шукаємо актуальний матеріал. Крім навчання, ми ще й про саморозвитк не забуваємо: англійську мову штудіюємо, додаткові книги читаємо і спортом намагаємося хоча б потрохи займатись. Ми відчайдушні, бо ще й не завжди цінуємо своє здоров’я. Але цю відчайдушність краще зменшити, бо здоров’я в Україні варто берегти з юних літ і піклуватися про нього щодня. Вітаміни пити, овочі і фрукти їсти, руханку вранці робити і мінімум 10-20 хвилин гуляти надворі і дихати свіжим повітрям, що корисно для мозку. Це найелементарніше, що ми з Вами можемо зробити:)…

Мар’яна (@g1rlmar) НЕ БІЙТЕСЬ БУТИ НЕ ТАКИМИ, ЯК УСІ. БО ВИ ВСЕОДНО НЕ ТАКІ, ЯК УСІ. ❤️ НІХТО НЕ ПРОЧИТАЄ ВАШИХ ДУМОК. НІХТО НЕ ПРОЖИВЕ ВАШОГО ЖИТТЯ ЗА ВАС. ТОМУ НЕЛОГІЧНО НЕ БРАТИ ЙОГО В СВОЇ РУКИ. НАВЧІТЬСЯ БУТИ СОБОЮ. ЗНАЙДІТЬ СЕБЕ. СВОЮ МЕТУ. ПОКЛИКАННЯ. КЛЮЧІ ВІД СВОЇХ ДВЕРЕЙ. А ЯКЩО НЕ ВИХОДИТЬ ЦЕ ЗРОБИТИ ЗА ДЕНЬ, ШУКАЙТЕ ДВА ДНІ, МІСЯЦЬ, РІК. ВИ ЗРОЗУМІЄТЕ, ЩО ЦЕ БУЛО ВАРТО ТОГО, КОЛИ ЗНАЙДЕТЕ. ВАМ СТАНЕ ЛЕГШЕ. ВИ ЗМОЖЕТЕ ВДИХНУТИ НА ПОВНІ ГРУДИ ПОВІТРЯ І ДИХАТИ ВПЕВНЕНО. КЕРУЙТЕ СВОЇМ ЖИТТЯМ САМОСТІЙНО. ВСЕ, ЩО БУЛО, Є І БУДЕ У ВАШОМУ ЖИТТІ ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД ВАС. НАПИШІТЬ СОБІ НА ЛОБІ ” Я АВТОР СВОГО ЖИТТЯ ” І ДОТРИМУЙТЕСЬ НАПИСАНОГО. ДОСИТЬ ВЖЕ БУТИ ЖЕРТВОЮ ОБСТАВИН. КРАЩЕ БЕРЕЖІТЬ ЗДОРОВ’Я І НЕ ПЛИВІТЬ ЗА ТЕЧІЄЮ, ВОДА ХОЛОДНА : ПОЧКИ ПРОСТУДИТЕ. ЦЬОМ ? ❤️ P.S. Пишу це у важкий для себе час. Лише один тиждень походила в Академію на деякі практичні. А потім, на жаль, форсмажорна ситуація у групі і нас відправили додому. Хочу бути в хорошому гуморі, бо відчай – не найкращий варіант розвитку подій. Вірю, що комусь мої слова допоможуть, бо живемо ми не в легкий час, в який варто підтримувати один одного! ✊ ❤️ ?

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої хороші читачі! Дякую, що мене читаєте. Я зрозуміла, що я дуже емоційна. Якщо щось не виходить, то починаю хвилюватись. Мені від цього стає ще гірше. Бо все йде коту під хвіст. Наприклад, на минулому тижні підготувала презентацію на англійську мову про Японію, але мій ноутбук завис і не відповідав. “Дякую, друже, що підводиш! Дуже дякую.” Я перекинула цю презентацію одногрупниці, якій я вдячна, бо вона показала її зі свого екрану групі і викладачці. Але мені не приємно, що такий колапс саме зі мною відбувся. Ну чому?! За що?! Потім я ще більше розхвилювалась і говорила вже з очевидними помилками, які сама відчувала. Ох, ця дистанційка. Моє серце так швидко б’ється лише з тобою!  ? ? ? Зате я точно знаю, що краще зараз робити помилки і потім назавжди запам’ятати правильний варіант, ніж бути ідеальною, а потім все забути. Ось так-от! Я тепер ніколи не забуду, що Montenegro – це Чорногорія, а Syria пишеться через у ? ? . Бо на самому диктанті, де ми писали назви країн англійською, у мене це вилетіло з голови. І на щастя, в останній момент я виправила Siria на Syria на тому диктанті. І потім ходила Академією з усмішкою від вуха до вуха, бо ж правильно написала цю Сирію. Про факап сказала, а тепер повідомлю про хороше. Я навіть трошки сподобала дистанційку. Бо, по-перше, на парах і лекціях я сиджу біля теплої грубки і не мерзну. І по-друге, їсти мені не треба готувати, бо цим займаються і бабуся, і мама, і сестра.…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої неймовірні читачі! Ну що! Готові почути про мій стандартно нестанартний випускний? Я з того покоління, яке не святкувало випускний і буде про це розповідати своїм дітям. До нас всі святкували, а нам завадив це зробити коронавірус. Хоча були такі унікуми по країні, які мали свій стандартний випускний. Тим не менш, я не святкувала. І вперше відчула, що стабільності, про яку мені говорили інші, не існує. Отож, моя історія випускного така: Ще на початку навчального року всі дівчата почали говорити про плаття. У кожної в голові було те одне ідеальне, яке вона сподівалася знайти. Я тоді мовчала, бо було ще рано думати про одяг. До ЗНО треба було готуватись! 1 березня я вже мала своє те саме плаття, сумнівалась чи купувати, бо плаття такого формату було у мене вперше. Мама переконала. А потім я хвилювалась, чи знайду ті самі свої ідеальні туфельки. Бо в мене ніжки, як у Попелюшки, унікально маленькі. Не повірите, але я змогла знайти! 12 березня оголосили в країні карантин. Ніхто й не підозрював, що він буде тривати довгі місяці. (І досі триває, але вже його, на жаль, мало хто дотримується.) Я здогадувалась, що щось погане може статись. Сталось. Новина про те, що не буде урочистостей з нагоди випускних в країні. Я розумію владу, бо це великий ризик інфікування не однієї сотні людей. “Здоров’я понад усе!” – основна думка року. 2020 так гарно звучить. На стрічках випусників теж би круто красувався цей рік ? У класі ми так сперечались про те, якого кольору мають бути…

Мар’яна (@g1rlmar) Привіт, мої вірні читачі! Я у відчаї. Зараз розповім чому. Я тільки почала звикати до студентського життя. У мене з’явилися круті знайомі, які в майбутньому можуть стати моїми найкращими друзями. Але нас відправили на карантин. Острог з 19 жовтня в червоній зоні. Відчуття, що у мене нахабно і грубо забирають студентське життя. Бо комусь було недостатньо того, що й типового випускного у мене не було. Я навіть не зрозуміла, як закінчила школу. Прийшла у вестибюль, забрала атестат і медальку – ось і вся церемонія. А я мріяла про зовсім інакше ? Тому наступного разу напишу Вам про випускний своєї мрії, який так і не відбувся. ЦІКАВО ВАМ ПОЧИТАТИ, ПРО ЩО Я МРІЯЛА ДЕКІЛЬКА МІСЯЦІВ ТОМУ? Бо мені, чесно, дуже! А зараз продовжу трохи сумувати. Є на це, як мінімум, 3 причини: 1. Надворі дощить) і дужеее хмарнооо 2. Зібрала всі речі в гуртожитку, який вже став для мене домом, і попрощалась зі всіма. 3. З понеділка дистанційне навчання. Бажаю всім і собі сил для того, щоб це пережити. Бо буде оver важко. Чому я думаю, що буде нелегко? Бо від ноутбука цілими днями відходити не буду. Мої очі просто горітимуть від болі. Я це вже передбачаю. І як такого руху в моєму житті теж не буде. Бо навіть банально 10 хв, які я витрачала на те, щоб дійти до універу і навпаки, тепер неактуальні. Все моє життя поки буде в одній кімнаті. Боюсь, що знову моє бажання щось робити зникне. Але так само я знаю, що можу змінити цю…

Мар’яна (@g1rlmar) Як ви там поживаєте? Маю надію, що у кожного з вас усе добре, а якщо навіть – ні, то точно буде в найближчому майбутньому!Сприймайте кожну перешкоду як ще одну можливість стати кращим і піднятись на одну сходинку вище. Тоді ці перешкоди не будуть такими страшними. Я зараз практикую цю теорію в університеті. Коли щось не розумію, то зразу намагаюсь виправити цю ситуацію. Наприклад, шукаю відповіді на свої запитання, розбираюсь з усіма побутовими справами. Коротше кажучи, потрохи виходжу із зони свого комфорту. Це третій тиждень мого навчання в ОА. Починаються практичні заняття. Стає вже менше вільного часу. До прикладу, в школі я робила презентацію 1-2 години, а в університеті – 3 години мінімум, бо хочу, щоб все було якнайкраще. Інформації отримую щодня в рази більше, ніж у школі. Стараюсь всю її опрацювати. Мені важливо, щоб потім я розуміла ту інформацію та могла десь використати ці знання на практиці. Запитань у мене дуже багато, але поки боюсь весь час запитувати викладачів. У мене ще є цей бар’єр спілкування, який виник під час весняного та літнього карантину, і мене це дратує. Ще не звикла до університетської системи, яка кардинально відрізняється від шкільної. Та вірю, що скоро зі всім розберусь і буду знати, що до чого. Трохи вже й втомлююсь. Але це досить приємна втома, яка виникає після добре зробленої роботи. Рятує чай з малиновим варенням, який я п’ю і вранці, і в обід, і ввечері. Дякую, мамо! Я дуже ціную твою працю. Особливо зараз. Так далеко від тебе… А ще нічого не…