Наука

Зустріч Романа Реваковича зі студентами Острозької академії відбулась 13 листопада. Відомий композитор, музикант і диригент є поляком українського походження. Про свої життєві перипетії Пан Роман розповів спудеям. Під час операції «Вісла» батьки Романа Реваковича були змушені переїхати до Польщі. «Ще в дитинстві тато з мамою в хаті говорили до нас українською , а ми, діти, відповідали польською. Але після моєї першої поїздки в Україну наприкінці 1960-их років, я почав говорити українською», – розповідає Пан Роман. Пізніше майбутній диригент вступив у варшавську Музичну Академію ім. Ф. Шопена на спеціальність «теорія музики». Під час навчання дізнався про хор «Журавлі». Відразу вирішив піди туди співати. За словами Реваковича, тоді там співали аматори, які часто, навіть, не знали нот. Пан Роман ділиться історією пізнання диригентської справи: «В 1981 році Польща знаходилась у воєнному стані. З хором були також певні проблеми. Але вже восени наступного року у нас був концерт у Перемишлі. Після нього з’явилась звістка про те, що наш диригент покинув хор. Тоді мені було двадцять чотири роки. І мені сказали, щоб я брався за цю справу. Це краще, ніж те, щоб нам призначили на цю посаду когось «ззовні». З того часу я дуже зосередився на хорі. Вже через 10 років це був основний пласт мого життя». Кульмінацією хорової діяльності Реваковича є поїздка «Журавлів» Східною Україною. Після неї Пан Роман відчув, що співпраця з хором досягла певної вершини. Роман Ревакович є одним із засновників фестивалю сучасної музики «Контрасти» у Львові. Гість академії коментує ситуацію української культури на міжнародному рівні: «Як правило, в польській філармонії ви не почуєте української музики. І такий приклад можна перенести на будь-яку країну світу. Українська висока культура має вагомі явища. Але, на превеликий жаль, її не…

     Новий проект «Бронебійна публіцистика» презентувала Лариса Івшина 6 листопада в Острозькій академії на черговій зустрічі зі студентами. Головний редактор щоденної газети «День» розповіла про видання цього проекту. Воно складається з 15 книг, авторами яких є видатні публіцисти України: Іван Франко, Михайло Драгоманов, Василь Стус та інші. За словами Пані Лариси, реалізувавши цю ідею, редакційна група газети чекає на реакцію читачів. Тому від отриманого резонансу залежить подальша доля проекту. «На мою думку, «Бронебійна публіцистика» потрапить лише в хороші руки. Бо кожен читач може обрати потрібну тему, що його цікавить і заповнити свої прогалини у знаннях. Звичайно, проекти, які газета «День» націлює на підвищення інтелектуального рівня населення є справді вдалими. А, загалом, кожна зустріч із Ларисою Івшиною є насиченою і змушує задуматись. Потрібно віддати шану редакційній колегії видання, бо випускати таку газету щоденно важко. Проте, як на мене, це періодичне видання направлене на вузьку аудиторію. Пересічний українець, який може дозволити собі передплату тільки однієї газети, зазвичай, обирає те, що безпосередньо торкається його інтересів, а загальнонаціональні проблеми залишає на потім», – ділиться своїми думками Наталія Середюк, студентка 2-го курсу спеціальності «журналістика». Газета «День» бере на себе важливу місію – інтелектуалізація суспільства. Тому громадянська позиція автора наскрізь пронизує кожен матеріал видання. Саме це наштовхує читача на різнобічне сприйняття світу. Читаючи публіцистику, людина завжди відкриває для себе чиїсь конкретні погляди на певну тематику. «Важливо те, що Пані Лариса і вся велика команда ”Дня” звертаються саме до інтелекту свого читача. Вони спрямовують суспільство на те, щоб аналізувати та думати. А, загалом, зустріч з Ларисою Олексіївною – це подія для студентів Острозької академії, яка завжди залишає відбиток у їх пам’яті», – розповідає Оксана Косюк, студентка 3-го курсу спеціальності «літературна…