Я полюбила футбол! Це все через спартакіаду.
А ще більше я полюбила вболівати. Бо знаю, що мене почують ті, хто грає. Підтримка грає важливу роль) Знаю по собі. І тому завжди підтримаю тих, кого вважаю своїми.
Я полюбила свої емоції під час матчів і почала їх приймати. Я раділа не раз через перемогу футболістів зі свого інституту.
Дякую їм за це. Серед навчальних буднів їхні яскраві ігри були промінцем сонця.
Сьогодні наші програли інституту права. Я засмутилась. І це ще одна емоція, яку я прийняла. Бо це нормально. Це життя. А життя рідко буває завжди класним і таким, як ми хочемо. На жаль чи на щастя, не знаю.
Але знаю, що це ще не фінал і не кінцева гра.
Мама казала, що якщо щось закінчилося погано, значить для тебе воно ще не закінчилося.
Реваншу бути ✌️