Привіт, мої хороші читачі! Дякую, що мене читаєте.
Я зрозуміла, що я дуже емоційна. Якщо щось не виходить, то починаю хвилюватись. Мені від цього стає ще гірше. Бо все йде коту під хвіст. Наприклад, на минулому тижні підготувала презентацію на англійську мову про Японію, але мій ноутбук завис і не відповідав. “Дякую, друже, що підводиш! Дуже дякую.” Я перекинула цю презентацію одногрупниці, якій я вдячна, бо вона показала її зі свого екрану групі і викладачці. Але мені не приємно, що такий колапс саме зі мною відбувся. Ну чому?! За що?! Потім я ще більше розхвилювалась і говорила вже з очевидними помилками, які сама відчувала. Ох, ця дистанційка. Моє серце так швидко б’ється лише з тобою! ? ? ?
Зате я точно знаю, що краще зараз робити помилки і потім назавжди запам’ятати правильний варіант, ніж бути ідеальною, а потім все забути. Ось так-от! Я тепер ніколи не забуду, що Montenegro – це Чорногорія, а Syria пишеться через у ? ? . Бо на самому диктанті, де ми писали назви країн англійською, у мене це вилетіло з голови. І на щастя, в останній момент я виправила Siria на Syria на тому диктанті. І потім ходила Академією з усмішкою від вуха до вуха, бо ж правильно написала цю Сирію.
Про факап сказала, а тепер повідомлю про хороше.
Я навіть трошки сподобала дистанційку. Бо, по-перше, на парах і лекціях я сиджу біля теплої грубки і не мерзну. І по-друге, їсти мені не треба готувати, бо цим займаються і бабуся, і мама, і сестра. А це вже дуже добре)
P.S. Порада номер 4: Шановні, якщо у Вас буде можливість менше часу проводити за екраном телефона чи комп’ютера, то використайте її. Ваші очі подякують Вам вже тільки тим, що не будуть втомлені. А це важливо. Бо от мене зараз очі прямо печуть. Тому думаю, що десь на днях почну пити вітаміни для очей. А ще в планах, якщо буду мати достатньо вільного часу, подивлюсь лекції офтальмолога Жданова. Це крутий дядько, який знає все про очі!